Легенда «Динамо» та чемпіонату України, а нині відомий тренер Максим Шацьких розповів про свої подальші плани після відходу з «Андіжану», про збірну, УПЛ та багато іншого.
Максим Шацьких
— Максиме Олександровичу, хочу почати з «Андіжана»…
— Вибачте, але по «Андіжану» я нічого не говоритиму, тому навіть не питайте.
— Добре. Тоді запитаю так: чи маєте ви зараз варіанти продовження кар’єри?
— Звісно, маю. А куди, поки не скажу, скоро самі все дізнаєтеся.
— Читав у ЗМІ, що вам пропонує контракт дебютант вищої ліги Киргизстану — «Азія». Це правда?
— Ми зустрічалися, ведемо переговори. Просто я така людина, що тільки коли поставлю підпис у документі, то зможу про це відкрито говорити. Але поки підпис я ніде не ставив, ведемо переговори.
— З УПЛ до вас не зверталися із пропозицією щодо роботи?
— Поки що ні.
— А взагалі, вам було б цікаво попрацювати у чемпіонаті України?
— Ну, а чому ні? Звісно, цікаво. Чекаю на будь-які пропозиції.
— Вам було б цікаво попрацювати тільки в «Динамо» чи в інших клубах також?
— (Сміється.) От якщо будуть якісь варіанти, я подумаю. Але «Динамо» у пріоритеті, це зрозуміло, і навіть не обговорюється.
— А якщо «Шахтар»?
— Такого ніколи не буде, ви самі це прекрасно розумієте. Вони мають іншу політику, тому навіть немає сенсу про це говорити.
— Стежите за нашим чемпіонатом?
— Намагаюся по можливості дивитися всі ігри, а не лише «Динамо» та «Шахтаря». У мене все показує, тому, якщо є можливість і дозволяє час, то дивлюся всі ігри та стежу за статистикою.
— Що скажете про рівень УПЛ?
— Зрозуміло, що чемпіонат просів, це не приховаєш. Чесно скажу, добре, що він узагалі проводиться у нинішніх реаліях, тож гріх скаржитися. Багато класних футболістів виїхало з України, тож у єврокубках команди теж просідають, але це було прогнозовано.
— Ваше рідне «Динамо» програло ЛНЗ, а до цього поступилося «Шахтарю». Чому кияни не можуть подолати чорну смугу?
— Дві гри програли, і одразу всі про чорну смугу починають говорити. З ЛНЗ був просто нещасний випадок і не більше. Те саме, як ЛНЗ обіграв «Шахтар». Це футбол, таке буває. Десь, можливо, «Динамо» недооцінило суперника чи фарт відвернувся. Забило б «Динамо» першим, гра була б зовсім іншою. Зараз УПЛ — це рівний чемпіонат, де немає прохідних матчів. Усі команди б’ються і намагаються набирати очки. Я вважаю, що це добре.
— Але «Динамо» вже на сім очок відстає від «Шахтаря». Які шанси у киян захистити чемпіонство?
— Ще грати та грати. І «Шахтар», і «Динамо» ще втрачатимуть очки. Це не той чемпіонат, де не можна відіграти сім очок. У мій час сім очок — це був великий заділ, а зараз такого немає. Тому я не вважаю, що це велика проблема. У «Динамо» ще все попереду.
— Хто вам імпонує у нинішньому «Динамо» серед гравців?
— Буяльський та Шапаренко добре виглядають. Попов грає на своєму рівні. Караваєв — молодець, старається та приносить користь «Динамо». Чекаємо, поки Бражко набере свою оптимальну форму. Він має стати лідером та стовпом «Динамо», особливо в обороні.
— Ярмоленко ще тягне виступати на найвищому рівні?
— Андрюшка молодець. Так, може, в єврокубках його вже десь не вистачає, вік бере своє, він уже не такий швидкий і різкий, але в чемпіонаті цього року він точно принесе велику користь «Динамо».
— Ярмоленку залишилося забити дев’ять м’ячів, щоб перевершити ваше досягнення (рекорд бомбардира УПЛ — ред.). Як думаєте, йому це вдасться?
— Я йому особисто багато разів казав: «Андрюшка, якщо поб’єш мій рекорд, я тобі перший подзвоню і привітаю». Я вже й забув про цей рекорд. Звичайно, мені приємно, що вдалося таке досягнення, але я не сиджу і не моніторю, хто наближається. Наразі Ярмоленко може принести дуже багато користі «Динамо». До нас, на тренерську доріжку, він завжди встигне.
— Давайте поговоримо про вашу рідну позицію. Після відходу Ваната «Динамо» не має такого забивного нападника. Як оціните Герреро, Бленуце та Пономаренка?
— Пономаренко став найкращим бомбардиром у молодіжній першості, тепер йому головне безболісно перейти з юнацького у дорослий футбол. Це дуже важлива сходинка. Багато перспективних футболістів, на жаль, не змогли цього зробити. Вони не можуть себе перебудувати та розчиняються у дорослому футболі. Треба Пономаренка частіше залучати до ігор за першу команду, давати йому більше часу, щоби він швидше адаптувався.
А щодо Герреро та Бленуце, то я не бачу, щоб вони могли чимось посилити «Динамо». Це не те, що хотілося б.
Поки що вони не тягнуть рівень такого клубу. Але в нинішніх реаліях: маємо те, що маємо.
— Шовковського зараз хейтять уболівальники «Динамо», вимагаючи відставки. Яка ваша думка?
— Коли «Динамо» виграло чемпіонат, то Шовковського на руках носили, а зараз дві безглузді осічки — і його одразу починають знищувати. Я вважаю, Шовковський має продовжувати працювати. Думаю, до зими він точно залишиться, а потім уже керівництво прийматиме рішення. Нині немає сенсу приймати кардинальні рішення.
— Шкода, що «Динамо» не відпустило Шапаренка, коли були пропозиції?
— Звичайно, шкода. Хлопцю треба було їхати та перевірити себе на вищому рівні. Але є як є. Пропозиції від «Фіорентини» та «Лаціо» точно були, а щодо інших команд, я не знаю.
— Як Шапаренко відреагував, коли його не відпустили?
— Напевно, він хотів поїхати і перевірити свої сили на вищому рівні, але керівництво вирішило, що він має ще принести користь «Динамо». Сьогодні йому не треба про це думати, це вже історія.
— Хто вам найбільше імпонує з наших нападників: Довбик, Яремчук чи Ванат?
— Вони абсолютно різні. Ванат — молоденький і швиденький. Якби він ще реалізовував усе, що створюється, то покращив би свої бомбардирські якості. У Ваната, як і в мене свого часу було: я з п’яти два забивав, а він із п’яти, можливо, три забиває. Найголовніше, що він має моменти.
— Що робити Довбику, адже з приходом Гасперіні в «Рому» Артем втратив місце в основному складі?
— Він і до Гасперіні не був лідером команди. Якщо Гасперіні не розраховуватиме на Довбика і надалі, то, звісно, Артему доведеться щось змінювати, можливо, піти кудись в оренду, в команду рівнем нижче. У нього такий вік (28 років), що треба грати, грати та ще раз грати, а не просто знаходитися в «Ромі». Якщо не грати, то за рік-два про тебе всі забудуть.
Андрій Піскун
